top of page

📚 Інклюзія: можливість чи тиск?

  • shodinki
  • 3 дня назад
  • 1 мин. чтения




Джим Сінклер — піонер руху за права аутистів — говорить надважливу річ:

🔹 Інклюзія має бути доступною для всіх, хто її обирає. Але не може бути примусом.

🙋‍♀️ Вибір — ключове слово. Бо інклюзія без реальної підтримки — це не шлях до рівності. Це нова форма виключення.

🔍 На що звертає увагу Сінклер:

1️⃣ Бути серед «нормальних» ≠ бути прийнятим.Коли дитину змушують більше спілкуватися лише з нейротиповими дітьми, це сигналізує: "Ти недостатньо добрий, якщо ти інший".

2️⃣ "Нормальність" — не мета.Підлаштовуватись під стандарти — не завжди можливо й не завжди потрібно. Потрібна адаптація, а не імітація.

3️⃣ Серед "своїх" — безпечніше.Діти з аутизмом чи глухотою почуваються краще серед тих, хто розуміє їхній досвід.

4️⃣ Бути разом ≠ бути включеним.Просто сидіти поруч — не означає відчувати себе частиною спільноти. Без комунікації та адаптації — це лише видимість.

5️⃣ Завжди "відставати" — боляче.Постійні труднощі в навчанні руйнують дитячу самооцінку і бажання вчитися.

6️⃣ Інклюзивні середовища часто не адаптовані.Інклюзія без розуміння нейровідмінності — це лише гарна вивіска без справжнього змісту.

7️⃣ Нам потрібні приклади.Діти мають бачити дорослих "як я" — тоді вони вірять у своє майбутнє.

💬 "Ми не проти інклюзії. Ми за вибір. За справжню підтримку. За право кожної дитини бути почутою."📣 Рух за нейровідмінність починається з поваги: до тіла, сенсорики, досвіду кожного.👀 У наступних публікаціях ми розкажемо більше про інклюзію очима самих людей з аутизмом і нейровідмінностями.

 
 
 

Недавние посты

Смотреть все

Comments


bottom of page