ШульженкоД . І.
НПУ імені М.П. Драгоманова, Кафедра корекційної психопедагогіки
Київ, вул. Тургенівська, 8/14; Тел.(044) 486 23 02
Е-mail:ikpp@ukr.net
Корекційно-психологічна та психокорекційна робота з аутичними дітьми набуває на сучасному етапі розвитку дефектологічної науки и практики надзвичайної актуальності. Одним із значущих компонентів цієї роботи виступає готовність корекційного педагога або психологаздійснювати супервізійні функції, що забезпечують підтримку соціальних працівників, батьків, родичів та всіх педагогів, котрі працюють з аутичноюдитиною.
Так,останнім часом дуже часто вживається термін «вигорання» відносно психічного стану людей, щопрацюють із такою складною категорією дітей, як діти з аутистичним спектром порушень. У професійній діяльності таких людей нерідко виникають стани емоційних перевантажень, пов’язаних з інтенсивною взаємодією з аутичними дітьми чи з їхніми батькамипротягомдосить довгого часу. Психічні стани аутичних дітей, які проявляютьсяв криках, вокалізаціях, аутистимуляціях, агресії, самоагресії, аутизмі, повному або елективному, симбіотичної залежності від матері, дезадаптації в соціальних стосунках, гіпердинамічному синдромі, надзвичайно сильно впливають не тільки на близьке оточення дитини, але й на людей, які коригують аутистичні стани, формують у дітей вміння та навички комунікативної діяльності, систематично вправляючи дитину в необхідних соціальних уміннях, як то привітання, концентрація погляду на обличчї співрозмовника, толерантність до інших людей. Цізазвичай елементарні вміння в дитини, яка розвивається нормально, спонтанно (довільно) прокладають дитині дорогу до гармонійного ефективного спілкування, від якого вона бере найкраще для формування самосвідомості і, орієнтуючись на інших людей, осягаєправила суспільного життя, «примірюючи» соціально-психологічні маски, обираючи типажи для власної самоідентифікації. Що стосується аутичної дитини, товона не «зчитує» ні емоційний підтекст, ні істиннінаміри інших людей і вельми часто потрапляє у скрутні соціальні ситуації. Але ж і зовсім лишити її як це переважновідбувається в сучасній Україні, у стані психологічної депривації їїне можна, адже в результаті подвоюється в рази і сам аутизм. Виникає абвівалентна ситуація: з одного боку,мікросоціум складно розуміє поведінку, діяльність, когнітивність і мовлення аутичної дитини, а з іншого -вона сама, розуміючи свою небажаність, повністю відмовляється від спілкування.
Супервізія, як допоміжна й підтримуюча діяльність всіх тих, хто наполегливо, із застосування корекційних методик і технологій забезпечує «насичену міжособистісну взаємодію, основна мета якої полягає в тому, що одна людина, супервізор, зустрічаючись і спілкуючись з іншою супервізуючою людиною,спробувала зробитидіяльність останньої більш ефективною в допомозі людям”/1/.Інакше кажучи, супервізія – це інтенсивні стосунки міжособистісної спрямованості, в яких дефектолог ( практичний психолог,корекційний педагог, логопед, соціальний працівниктощо), покликаний сприяти розвитку професійної компетенції іншої людини, як то: батьків, педагогів,гувернерів, нянь, батьків, супервізуєтакож і самих дефектологів. Отже, супервізійний процес полягає, по суті,у тому, що один фахівець допомагає іншому з тим, щоб запобігти синдромупрофесійного вигорання, зняти стрес, переконати в правильності й ефективності його дій стосовно аутичної дитини, а батьків і родичів не тільки залучити до співпраці, а йдовести, що їхня батьківська допомога полягає в позитивному вставленні до психолого-педагогічної системної корекції, і все це чиниться для того, аби:
- краще розуміти дитину; - усвідомлювати та коригувати власні реакції на аутичну дитину;
- розуміти її психічний стан, мотиви, потреби й установки;
- визначати динаміку взаємодії та спеціальної роботи з дитиною;
- досліджувати свої шляхи інтервенції та їх послідовність за різного роду ситуацій;
-досліджувати та розробляти альтернативні шляхи (варіанти) за цих чи подібних ситуацій.
Підтримуюча, або тонізуюча, функція роботи дефектолога-супервізора – це спосіб протидії, коли спеціаліст, втягуючись у системну корепекційно-психопедагогічну роботу з аутичною дитиною, неминуче піддає,себе впливу дистресу, болі, розгубленості та пригніченості, яких зазнає дитина, і йому, фахівцеві, потрібно навчитися усвідомлювати, як це впливає на нього самого та на інших людей, які забезпечують також корекційний процес, навчитися опановувати себе, справлятися за різних ситуацій і підтримувати, допомагати (здійснювати супервізію) іншим протидіяти будь-якимреакціям. Через емпатійне ставлення до дитини та співчуття її батькам дефектолог-супервізор бере на себевідповідальність за те, що корекційна робота одночасно буде ефективною як для дитиниособисто,так і для її родинного оточення. Така підтримуюча корекційно-педагогічна робота дасть можливість родині включитись у процесособистісного розвитку, дитини, відвідуючи з неюгуртки, святкові заходи, спортивні майданчики, басейн тощо; а, як відомо, ще до недавнааутична дитина мала єдиний шанс залишатися на самоті.